Feb. 14th, 2014

saracinua: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] emiliozk в Кстати про историю
Оригинал взят у [livejournal.com profile] mashckoff в Кстати про историю
Оказалось, что даже на западной Украине не все помнят одну простую вещь:
>Ипать, я и не знал, что русских дивизий на стороне Гитлера было в несколько раз больше, чем украинских
"В Русском Освободительном движении (РОД) кроме РОА генерала Власова сражалась Русская Национальная Армия Смысловского, Русская Народная Национальная Армия Иванова и Кромиади, Русская Добровольческая дивизия Сахновского, Русская Освободительная Народная Армия Каминского, преобразованная в 29-ю гренадерскую дивизию СС; 30-я гренадерская дивизия СС (2-я русская), 1-я белорусская бригада СС, преобразованная в 30-ю гренадерскую дивизию; дивизия СС "Галичина", 14-я гренадерская дивизия СС (1-я украинская), Русский Корпус Штейфона, 1-я казачья кавалерийская дивизия, преобразованная в 15-й казачий кавалеристский корпус фон Паннвица; 1-я и 2-я казачьи бригады, ставшие дивизиями".

Человеку, знающему историю СССР не по темникам Дмитрия Тбачника и Олега Бузины,  придут "на ум" также увлекательные истории, от имен Владимира Гиль-Родионова (всего лишь фашистский "гвардеец") до Бронислава Каминского (ваффен СС) и еще около десятка известных даже начинающим историкам имен (времена РОА) -- от Петра Николаевича Краснова и Тимофея Николаевича Доманова до Рудольфа Бенгерского ("всего лишь" офицер СС) до группен-фюрера СС Андрея Шкуро.


This entry was originally posted at http://mashckoff.dreamwidth.org/657088.html.

saracinua: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] nazavzhdy в Чому влада втягує армію у конфлікт з Майданом
Originally posted by [livejournal.com profile] endryx at Чому влада втягує армію у конфлікт з Майданом


Подавити Майдан поліцейською операцією неможливо. Така спроба вже була зроблена в ніч на 11 грудня. Результат відомий. З того часу оборона Майдану зміцнилася (і кількісно, і якісно) на порядок.

Сьогодні, особливо після сутичок на Грушевського, очевидно, що щити, пластикові кийки, водомети, гумові кулі, світло-шумові чи газові гранати владі вже не допоможуть. Цих засобів явно недостатньо, щоб подолати захист 5-6 тисяч (як мінімум!) зорганізованих у сотні самооборони відчайдушних людей, що побудували свою оборону на далеко не бутафорських барикадах і готових дати відсіч не лише палицями та камінням, але й «коктейлями Молотова». Розмови про те, що, мовляв, «Беркут», може покінчити з Майданом мало не за лічені хвилини, от тільки наказу їм не дають – це або дешеві «понти» самих «беркутівців», або примітивна спроба залякати цивільних протестантів. Наказу на розгін Майдану нема тому, що «Беркут» просто не здатен його виконати. Міг би – давно б такий наказ отримав. Будь-якими іншими причинами відсутності такого наказу (як-от: тиск держдепу США, загроза санкцій ЄС, фронда наших олігархів, тощо) можна знехтувати, як опором матеріалу у шкільних задачках з фізики.

Воєнізовані – так, військові – ні

Отже, владі, якщо вона хоче силою розв’язати нинішню кризу, потрібно проводити вже не поліцейську, а військову операцію. У чому різниця? Чомусь усі впевнені, що йдеться лише про дозвіл «Беркуту» та ВВ застосувати вогнепальну зброю, тобто автомати, бойові гранати, гранатомети, вогнемети, бронетехніку тощо. Одним словом – звичайну військову стрілецьку зброю. Це типова груба помилка «цивіляків», коли йдеться про армійські і взагалі військові справи.

Справа в тому, що для військової операції потрібна не лише військова зброя, але й суто військові підрозділи, тобто, з суто військовою структурною організацією і хоча б з мінімальним досвідом колективних та індивідуальних військових практичних занять. А «беркути», «грифони» та всілякі інші «барси» та «ягуари», навіть внутрішні війська - не солдати! Тобто, вони не військові в класичному розумінні цього терміну. Воєнізовані – так, військові – ні. Вони – поліцейські, навчені стримувати або розганяти масові, але неорганізовані або погано організовані натовпи демонстрантів, і не більше.



Звісно, не так уже й важко зібрати три–чотири і навіть більше тисячі «силовиків», мотивованих грошима чи страхом втратити доходну службу після перемоги Майдану на участь у жорсткому «зачищенні» Майдану. Тобто, готових убити десятки чи навіть сотні людей. Це і власне «Беркут», якого в Україні десь біля 3,5 тисяч, та інші спецпідрозділи МВС та СБУ, і «насмикані» особливо «відморожені» окремі міліціонери з різних служб – від ДАІ до УБОЗу і карного розшуку. Ще легше знайти і дати їм у руки військову зброю. Однак сформувати з цих людей боєздатні підрозділи, які б успішно провели надскладну - і при цьому обов’язково швидкоплинну - військову операцію в міських умовах, - неможливо. Іншими словами, як не мотивуй міліціонерів, як не збивай їх у взводи, роти і ударні групи армійського типу, яку страшну зброю їм не давай – солдатами вони від цього не стануть.

Про різницю між підготовкою військових та поліцейських можна написати цілу книжку, не те що статтю, тож обмежуся загальною аксіомою: тактична підготовка усіх воєнізованих підрозділів міліції та внутрішніх військ має дуже мало спільного з тактичною підготовкою звичайного армійського стрілецького підрозділу. Я б навіть сказав, що практично нічого спільного. Починаючи з того, що навряд чи хоча б один з командирів «беркутівських» рот колись вивчав тактику ведення бою стрілецької роти (тим більше – в міських умовах) у військовому училищі чи хоча б на військовій кафедрі цивільного вузу. У міліцейських (поліцейських) спецпідрозділах зовсім інші критерії відбору на командні посади.

Наш «Беркут» чи ВВ чудово навчені будувати «черепаху» зі щитів, як легіонери часів Римської імперії, вибудовувати щільні лави, крізь які не проскочать ні миша, ні грейдер, але в атаку йдуть неорганізованим натовпом, і лише тоді, коли перед ними такий самий неорганізований натовп, який рятується втечею.



Як тільки «беркутівцю» дадуть в руки автомат, він мусить: 1) здати на склад свій щит (однією рукою автоматом не повоюєш, і з гранатою не справишся), а отже стає вразливим навіть від каменюки; 2) відмовитися від звичної лави «плече-в-плече» (щільна лава означає, що практично кожен постріл у відповідь буде влучним) і перейти на армійське правило – 8 – 10 метрів між бійцями коли йде фронтальна атака, і групами по 3 – 4 бійця, коли йде штурм будівель чи інших укріплень. Тобто, їм доведеться воювати в настільки незвичних для себе умовах, що наслідки такої «перебудови» спрогнозувати не візьметься жодний генерал-стратег.

Пересічний «беркутівець» просто не навчений маневрувати під вогнем супротивника (а майданівці вже недвозначно попередили, що у випадку застосування проти них вогнепальної зброї відповідатимуть тим самим), не вміє вести раціональну стрільбу (тобто, він може запросто, як кожний новачок у солдатській справі, за лічені хвилини витратити весь свій боєзапас), він не знає як рити окопи (у нашому випадку - як вибирати захисну вогневу позицію, якщо раптом ці відчайдухи з «Правого сектору» чи «афганці» підуть в контратаку), він не навчений штурмувати укріплені вогневі точки (у нашому випадку – барикади, і не тільки), він не знає правил, за якими треба прикривати один одного вогнем при просуванні вперед перебіжками, він не вміє кидати бойові гранати так, щоб гарантовано не постраждати самому чи не вразити своїх колег, і ще багато чого вони не вміють, не знають, не навчені. Винятки – це коли хтось з них колись чесно відслужив в армії в стрілецьких чи десантно-штурмових частинах (зрозуміло, танкісти, зв’язківці, артилеристи тут не придадуться) – загальної картини не змінять. Натомість, сукупний індивідуальний військовий досвід майданівців на порядок вищий, не кажучи вже про те, що їх просто більше кількісно і в них незрівнянно вищий моральний дух.

Нарешті, ще така деталь: справді якісно спланувати і провести військову операцію має військовий генерал і військовий штаб, доручати це генералам і штабістам внутрішніх військ дуже ризиковано – у них, знову ж таки, не та підготовка, можуть запросто «лажанутися». Тим більше, що наші «вевешні» генерали вже двічі це зробили – 11 грудня на Майдані і 19–26 січня на Грушевського та Європейській площі.



Щодо спеціальних антитерористичних підрозділів типу «Альфа», то й вони проблему влади не вирішать. Вони, звісно, з щитами і кийками не воюють, і щільною групою (колоною) на супротивника не йдуть, але мають інші принципові недоліки. По-перше, їх дуже мало (навряд чи разом більше двох – трьох сотень), по-друге – ефективні лише тоді, коли їхня операція проходить майже блискавично, будь який затяжний бій для них – неприпустимий, бо тоді вони перетворюються на звичайних «беркутівців» і вся їх «спецкрутизна» вмить випаровується, і, по-третє (і це головне) - навчені діяти проти порівняно нечисельних, хоч і добре озброєних, груп терористів, які знаходяться на дуже обмеженій території (об’єкті). Одним словом, проти кількох тисяч «терористів», які окопалися на укріпленій території площею в квадратний кілометр і в кількох солідних будівлях, будь-яка «Альфа» безсила.

На останньому віче Турчинов розказував, що буцімто на нараді в Адміністрації Президента при обговоренні плану силового розгону Майдану генерали заявили: ми розуміємо мету, але не знаємо, як її досягти. Я, звісно, не знаю, чи була така нарада, і що там говорили генерали, але суть ситуації, безсумнівно, саме така: ніщо й ніхто не може гарантувати успіх спроби військового розгону Майдану силами зовсім не військового МВС. А гарантія конче потрібна! Хоча б на рівні 80 – 90%, 50 на 50 тут не проходить. Бо що буде, якщо така спроба виявиться невдалою? Як на мене, тоді неясними залишиться лише два питання: чи встигне хтось добігти до іменного гелікоптера? і чи буде куди на ньому летіти? Другої спроби, так би мовити - з урахуванням здобутого військового досвіду і виправленням помилок, вже не буде.

Де знайти зондеркоманду?

Отже, владі конче потрібен ударний військовий підрозділ у мінімум півтори–дві тисячі бійців, який здатен масованим застосуванням вогнепальної зброї швидко і надійно буквально розтрощити оборону Майдану. «Беркут» може йти слідом і робити те, чому вчився роками – добивати кийками, точніше, у даному випадку – прикладами автоматів тих, хто вже не може чинити супротив.

Тож, якби не хотілося владі залишити армію нейтральною, з огляду на цілком зрозумілу нелояльність основної маси офіцерства Збройних сил України, доводиться шукати способу, як всерйоз (а не лише поставкою польових кухонь для Антимайдану) використати її проти Майдану.



Після чого максимум через годину «Беркут» розбігся б, а ще через годину - самі знаєте, що було б. І не важливо, ким буде цей капітан-майор-полковник - патріотом чи просто кар’єристом, який таким нетрадиційним способом захоче забезпечити собі в майбутньому генеральську пенсію. Але, повторимо, така однозначна політика влади стосовно армії була лише до того моменту, коли вона, влада, мала тверду надію розправитися з Майданом власними поліцейськими силами. Тепер такої надії практично нема, а отже потрібен згаданий ударний військовий підрозділ.

У нинішній українській армії теоретично таким підрозділом може бути лише десантно-штурмова чи аеромобільна бригада. Тому інформація про намір передати таку бригаду з Дніпропетровська і окремий полк з Миколаєва з підпорядкування Міноборони до МВС, яку кілька тижнів тому оприлюднив А. Гриценко і, звісно ж, заперечив міністр оборони, зовсім не виглядає неправдоподібною. Навпаки, вона дуже логічна. Однак, якщо військові десантники можуть зробити з Майданом те, що не може «Беркут», то натомість вони не мають того, що має «Беркут», а саме – мотивації це робити. Штурмова бригада – це сотні офіцерів та прапорщиків (зізнаюся, я не знаю детальної структури такого підрозділу, але якщо порахувати всіх офіцерів – стройових, штабних, замполітів, тиловиків – то треба виходити з розрахунку один офіцер на 10 – 15 рядових солдатів). Тобто, треба в одній бригаді знайти принаймні сотню повністю «відморожених» негідників в офіцерських погонах, згодних за квартиру чи новий джип влаштувати масову бійню своїх співгромадян.

При цьому негідниками мають бути геть усі, без винятку, стройові та штабні командири, бо навіть один-єдиний лейтенант, який під час чи перед початком штурму скомандує своєму взводу повернути зброю і стати на захист Майдану, цілком може зірвати всю операцію (можливі поодинокі бунти окремих рядових солдат владі не страшні, хіба що вони набудуть такого масового характеру, що командири втратять керівництво підрозділами, а бунтівники вмить матимуть нових командирів – чи то з власних лав, чи то з числа майданівців). Як на мене, то не те що в одній бригаді, а в цілій армії непросто віднайти сотню «відморожених» і водночас дуже сміливих і відчайдушних офіцерів (бо «пакетом» разом з квартирою чи джипом отримаєш на все життя і більш ніж вірогідну перспективу кривавої помсти). Та й якби навіть знайшлася по всій армії така сотня, то практично неможливо змінити ними, скажімо, половину офіцерів в одній бригаді, щоб вмить усім не стало зрозуміло, для чого це робиться (не кажучи вже про те, що масова заміна офіцерів неминуче призведе до суттєвої втрати боєздатності підрозділу). Сподіваюся, тому, хто особисто займається біля Президента організацією такої справи, фахівці вже пояснили елементарну військову істину: будь-яка військова операція має шанси на успіх, якщо вона є несподіваною для супротивника.



Як на мене, порухи влади щодо армійського офіцерства – вимога підпису під зверненням до Януковича «навести порядок» та обіцянка збільшити вдвічі зарплатню вже в цьому році (початок збільшення – з 1 лютого на 20%) – є, по суті, панічними, хаотичними та несистемними спробами якось «намацати», виокремити в армії елементи (від окремих підрозділів, штабів до окремих офіцерів), які можна спрямувати на силовий розгін Майдану. Влада смертельно ризикує, розбурхуючи армію зі сну нейтралітету, і вона, влада, думаю, це чудово усвідомлює. Але, схоже, вже змушена ризикувати, бо приперло по саме нікуди.

Все що залишається владі, це неофіційно чи напівофіційно залякувати Майдан можливістю введення надзвичайного стану та застосуванням сили проти нього і мріяти, що раптом, як не сьогодні, то завтра в армії якимось чудом з нічого з’явиться кількатисячний штурмовий підрозділ, згодний стати кривавим карателем власного народу.

Юрій Сандул, журналіст

saracinua: (Доцент)
Онемела? Депутат Одесского горсовета перешла на язык жестов

Депутата Одесского горсовета, члена фракции Партии регионов Ирину Есенович постигло несчастье. Народная избранница лишилась возможности говорить человеческим языком и теперь изъясняется только жестами.

В частности, на вопросы журналистов о том, почему она голосует за себя и соседа, депутат отвечает так, как зафиксировал наш коллега Антон Доценко.Fuck you! )


apicturepicture_9563919683602_91256.jpg
И это тоже Есенович Источник )

saracinua: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] v_n_zb в Тимошенко готова поговорить с Януковичем о гарантии его защиты
.
Экс-премьер Юлия Тимошенко считает единственной возможной темой переговоров оппозиции с президентом Виктором Януковичем условия его будущего ухода с поста главы государства.

Об этом Тимошенко сообщила в интервью ZN.UA.

Экс-премьер считает необходимым усиливать давление на действующую власть до тех пор, пока Янукович не "дозреет до начала реальных переговоров" с оппозицией.

"Учитывая максимализм Януковича в стремлении владеть страной, учитывая уровень монополизации власти, которая сконцентрирована в его руках, пространство для компромисса может появиться лишь под воздействием трех факторов", - считает Тимошенко.

Среди этих условий она назвала силу народного восстания, реальность действенных международных санкций и международные антикоррупционные расследований против "Семьи" или нахождения формы обращения в Международный уголовный суд без ратификации Римского устава.

По ее словам, для активизации каждого из этих направлений оппозиция вместе с Майданом должна создать группы высокой эффективности и прямого действия.

"Мы обязаны предоставить народному восстанию обновленную силу, наши представители обязаны "жить" в Брюсселе и Вашингтоне, пока не добьемся реальных санкций", - заявила экс-премьер.

"Мы обязаны начать дискуссию с компетентными людьми о путях выхода на рассмотрение преступлений против человечности в Международном уголовном суде. Все это еще не поздно делать", - отметила Тимошенко.

Экс-премьер также считает, когда Янукович "дозреет" до начала реальных переговоров, их надо начать и быстро завершить.

"Единственная тема для переговоров с ним - это условия его ухода из власти и гарантии защиты его семьи. Я готова быть участником этих переговоров", - подчеркнула политик.


На  facebook
.

saracinua: (Default)
А может хотел спровоцировать нападение на себя? провокатор....

saracinua: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] oleg_leusenko в Байцьі каларацкава фронта.. С Днем Св. Валентина!
Губернатор Харьковщины Михаил Добкин разместил в своем Twitter фото с парада вышиванок (проходил во Львове 28 апреля) и язвительно прокомментировал его. Вот вам и готовая колонна для участия в гей-параде.

Среди лидеров и активистов оппозиции половина - геи. Об этом заявил на брифинге харьковский мэр Геннадий Кернес, сообщает корреспондент Полемики.

Поцелуй Титушок)):

Bgc_773CAAAsn4r.jpg
Єдність форми та змісту

saracinua: (Default)
26 січня, коли вікна Кіровоградської ОДА забарикадували мішками з піском, а всі підступи до приміщення залили водою, кіровоградці вперше наочно побачили нове, породжене партією влади та криміналітетом явище - тітушек.

moll00

Окрім кіровоградських тітушек, влада звезла їхніх колег з Черкас, Києва, Олександрії та Кривого Рогу. 8 автобусів у супроводі ДАІ приїхали та від'їхали з нашого міста. Кілька днів ці помічники кіровоградської міліції з бандитською зовнішністю ночували на міліцейській базі "Динамо". А, ймовірно, «загони швидкого реагування», за словами свідків, були помічені на території ОДА, третьої лікарні(ріг вулиць Дворцової та Пашутинської) та біля обласної Податкової.



Народний депутат України Віталій Грушевський стверджує, що тітушек привіз саме він, і це зовсім не тітушки, а євромайданівці, які нібито розчарувалися в ідеалах Євромайдану.



Через годину після цих заяв нардепа, тітушки резиновими молотками розбили голови двом кіровоградцям-євромайданівцям. Правоохоронці, не дивлячись на неодноразові звернення, в бійку не втручалися, хоча знаходилися поряд. Того дня уникнути більших конфліктів, на які щохвилинно провокували представники Антимайдану, вдалося тільки виключно завдяки Самообороні Євромайдану.

Наразі, доки міліція докладає «неймовірних» зусиль щоб встановити осіб з характерною зовнішністю, інтернет-користувачі роблять правоохоронцям все нові підказки, вказуючи профілі тітушек в соціальних мережах, місця проживання та телефони.

Натомість кіровоградські правоохоронці займаються не тими хто розбивав голови і прийшли на мітинг з молотками, а євромайданівцями. В наступні після мітингу дні на різні терміни, в основному за «хуліганство», було затримано і засуджено 16 активістів Кіровоградського Євромайдану.

Переглядаючі відео вдалося встановити того, хто керував тітушками, принаймі , чиї вказівки вони виконували - це заступник голови Кіровоградської ОДА О.Черявський. І звичайно, що немогло подібне відбуватись під стінами ОДА без відома голови ОДА А. Ніколаєнка та начальника обласного управління УМВС області К. Пожидаєва.

Ще фото:
Read more... )
saracinua: (Default)
Олександрійська влада заборонила благодійній організації роздавати подарунки школярам, посилаючись на ‪‎Євромайдан та нестабільну політичну обстановку.

Міська влада кілька разів вирішувала, чи можна олександрійським школярам вручити американські подарунки. Зрештою, мерія заборонила це зробити. Громадська організація "Шлях до життя" отримала відмову в можливості роздати благодійну допомогу.

Передісторія цієї захоплюючої історії така. Благодійний фонд "Повернення до життя" звернувся до директора гімназії ім. Т.Г. Шевченка з проханням поширити серед першокласників безкоштовні подарунки від американських дітей. Отримавши схвалення, активісти домовилися зі школою провести акцію 14 лютого до Дня святого Валентина.

Подарунки надійшли з Америки по лінії християнської програми "Сумка самарянина ". Це красиві коробки, в яких складені іграшки, дитячі речі, книги, олівці, розмальовки та цукерки. Кожна коробка зібрана індивідуально якоїсь однієї американською сім'єю. Що лежить всередині - для дитини сюрприз. Всього фонд отримав понад сто таких подарунків. Основну частину розподілили серед підопічних. А залишок - 28 наборів для 28 дітей - вирішили віднести до гімназії.

Пізніше директор гімназії передзвонила керівнику організації Анатолію Тримбачу з проханням додатково узгодити акцію з міською владою. Збираючись в мерію на переговори, громадські працівники передбачили, що каменем спотикання можуть стати цукерки. Тому їх попередньо вилучили з усіх подарунків. Два набору активісти захопили з собою як зразки.

Read more... )

Profile

saracinua: (Default)
saracinua

June 2014

S M T W T F S
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
2930     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 01:27 pm
Powered by Dreamwidth Studios